Другокласники зі Львова написали чудові твори, склали цікаві казочки та веселі віршики про свої улюблені іграшки. Молодці!
Білинський Олександр
Цього ведмедика мені подарували друзі моїх батьків, коли я тільки народився. Це була перша іграшка, що з'явилася в мене, а коли я трохи підріс, то стала улюбленою.
Він великий, жовтобокий, сяє наче сонце. Коли я дивлюсь телевізор, чи просто сиджу на підлозі, він слугує мені великою подушкою, а коли бавлюсь, то на ньому можна й пострибати. Весело мені з моїм ведмедиком.
Загадка
Їсть малину, інколи ожину. Нікого не лякає, на зиму спати лягає.
Казка
Одного разу в далекій країні зустрілись ведмідь і слон, та такі стали приятелі. Якось покликав ведмідь слона до себе в гості. От прийшов слон, ведмідь пригощає його рибкою, а слоник каже: "Я рибу не люблю". "Чим хата багата, тим і рада" - відказує ведмідь. Трішки засмутився слон, та запросив ведмедя до себе. Прийшовши до слона, ведмідь побачив на столі багато бананів. Слон припрошував до столу, однак ведмідь нічого не їв. На тому і закінчилась дружба слона і ведмедя.
Сурма Ярина
Моя улюблена іграшка ведмедик. Я його люблю, бо він гарний і м'якенький. Мені його подарували, коли я була ще зовсім маленькою. З того часу ми з ним дуже подружилися і майже ніколи не розлучаємось, хіба, коли я навчаюсь у школі. Він завжди мені допомагає у навчанні. У нас з ведмедиком є наші маленькі секрети. Одним словом він мій найкращий друг і я його дуже сильно люблю!
Загадка
Все солодке полюбляє
Мед у бджілок забирає
Влітку бродить, взимку спить
Клишоногий пан?
Віршик
Ведмежатко ледве встало
Подушку з собою взяло
Та неспішно вийшло з хати
В школі мріяло поспати
